Пам’ятаю дитинство наше,
як у школу пішли перший раз.
І подружку, яка в однім класі
Вчилась разом зі мною весь час.
Жили з нею ми через три хати,
Батьки наші дружили теж.
І однаково також нас звати,
Нашій дружбі не було меж.
Влітку мали ми вдома роботу,
Пасли гуси, носили траву,
Та попри усілякі турботи
був у нас час на забави і гру.
Ми давно вже дорослі, не юні,
Але доля не кидає нас.
Чоловік її в мене за кума,
В однім місті живемо в цей час.
Наша дружба дитяча не згасла,
Лиш зміцнили її роки.
Мати друзів - це завжди прекрасно,
А з дитинства - це вже на віки.
