Там у полі гуляє дикий вітер.
Він заплітав в її волосся дивні квіти,
Просив у сонця знайти для неї ліки,
Щоби зосталася вона із ним навіки.
Забери з її лиця тугу й печаль,
Намалюй для неї світла тінь,
Забери її і заховай
За неба край. За неба край.
Її обійнявши, дозволь сказати слова,
Кохати вічно буду я.
Там, у полі, танцює Весна,
До дівчини їй також діла нема.
Горить схід вогнями, червоним палає,
Обквітчана дівчина любові чекає!
Чи ти заручена з козаком була?
Тут впав якось хлопець сказавши слова:
"Забери з її лиця тугу й печаль,
Намалюй для неї світла тінь,
Забери її і заховай
За неба край. За неба край".
31.03.2014
Вірш написаний в співавторстві з Ліною Саюшевою
#Вірші_в_КУТочку
#СоціоПат
Читатити онлайн - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
