- …Як там у вас? Чи все, як слід, у тебе?.. Час такий… страшний…
( З телефонної розмови)
Стомився день, згорнув полотна сині,
За обрій впав рожевий оксамит –
І вже з-під стріх повзуть чорнющі тіні,
Скрізь почорніло – та усе, як слід.
Усе, як слід, іде в житті , друзяко,
Хоч твій дзвінок на сполох затремтів,
Хоч голос твій набравсь якогось ляку –
Та все, як слід, іде у нас в житті.
Дивись бо: ніч, мов лаву антрациту,
Фарбує тьмою такий білий сніг –
А зорі на снігу розсиплють квіти,
Щоб все, як слід, було серед доріг.
Поглянь: мороз здавив у хаті стіни –
Та в хаті Божий вогник не стуха,
Щоб ранок ткав нові полотна сині,
Щоб нас відвів від страху та гріха…
Щоб все, як слід, було для нас у серці,
З-під стріхи дню горобчик цвірінчить –
Отож кріпись в життя пекучім герці
Та дякуй Богу, друже, кожну мить
