Я тоді трішки збожелів, все закрутилося і завмерло в повітрі гігантською брилою льоду…Але від сьогодні я буря, ураган який нещадно ламатиме стіни і фортпости твоїх стереотипів, хурделицею буду вриватись у підвалини твоєї душі, і твоє дихання набуватиме нових значень свіжості, можливо мене цей вб’є, сил не вистачить, але всі мої намагання сконцентровані на тобі, ти мій напрям до іншого…кращого світу…
Натисни
Кнопку у ліфті
Здійми
Галас у ньому
Збризни
Лаком нігті
Вийми
Їх із мене
Прикинься
Метеликом таким несерйозним
Лети у завтра
Мелодією віртуозно…