Тепле сонце душу не зігріє,
Ніжний вітер радості не дасть,
Ти пожнеш лиш те, що людство сіє,
Як посієш добре, не буде нещасть.
Засіває в полі зерна правди,
Вірний, добросовісний сіяч,
Хоче добрий урожай зібрати,
Та збирає лиш біду і плач.
На людській крові й кістках
Не зросте колосся добре,
Ми живемо у нових віках,
Але досі жито в крові тоне.
Й не міліє темрява бездонна,
По землі блукає вічний страх.