Замерзало небо, терпли руки,
Гусла кров на зболених вустах
і душа невинна в хресних муках
Янголом виходила на шлях.
Путь важка, торована сльозою,
Згарищами болю і метань
І вела тривоги за собою
Ревна доля у лютневу рань.
Відмолити б віру, Боже милий,
Відстраждати б і переболіть!..
…А тим часом обгорілі крила
Попелили стомлену блакить.
Вкрилось димом сонце за плечима,
Люта смерть дірявила щити.
Мій стражденний горе-побратиме,
Мій народе, хто ж, коли не ти?!
Окропившись кров’ю свого сина,
Знісши муки грішні та святі -
Воскресала Мати-Україна
В сотий раз прибита на хресті.
Мені віриться, що ці випробування не даремні. Україна згуртується, скине з себе рабське, ще радянське рядно і стане красивою державою. А ці випробування тільки до того часу, поки ми не поймемо, хто ми. Навіть і Крим повернеться.
Єднаймося! Радий, що не байдужі!
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А як інакше? Дякую щиро за мудрі коментарі, гарні вірші і ВІРУ в завтра!
наче сама душа розмовляє з Богом.
Так, з нами Україна і Бог! 
