|
Бережіть своїх рідних та близьких людей. Як не як, лише вони, як правило, дійсно поряд. Навіть не знаючи до кінця Вас справжніх. Що це? Кровний зв'язок? Чи, факт того, що вони поруч вже так довго? Як Ви виявляєте їм свою вдячність?
Якщо Вам іноді здається, що рідні Вас не розуміють – Вам таки не здається. Все просто. Не існує ніяких гарантій, що і Ви правильно розумієте їх. Це не привід бігти і закриватися в кімнаті, в собі. Є відносини, де вже ніколи не буде розуміння. Не намагайтеся його шукати, Ви ризикуєте лише неодноразово відчути розчарування. Є маса речей, які варто сприймати такими, якими вони є. Парадокс, але найчастіше ми хочемо змінити щось там, де цього робити не потрібно. Це Ваші найрідніші люди на планеті . Ви прийшли в цей світ і саме вони Вас чекали і зустріли. Не треба розуміти багато, зрозумійте і прийміть лише факт того, що по-справжньому Ваша доля, щастя, сльози, успіх, чи поразка не байдужі по-справжньому тільки Вашим рідним. Це той вроджений «рефлекс» опіки, турботи, небайдужості. Людству все одно, який у Вас сьогодні був день, чи виспались Ви, і скільки несправедливості відчули на своїй шкурі… Ваші друзі, знайомі, приятелі – це все «набуті відносини». Вони можуть бути справжніми, довгими, корисливими, непомітними…. Вони не будуть поруч, якщо не розумітимуть Вас, принаймні, не будуть до кінця. Окрім того, що ці люди вірять в Бога, хто з них готовий повірити у Вас? У Вашу силу, Ваші старання, зрештою, у Ваші погляди? Нам тільки здається, що будь-яку радість потрібно розділяти. Насправді, радіти можна і самому. А от, у важкі хвилини, потрібно, щоб хтось був поруч. Якщо Вам раптом здалося, що ці важкі хвилини Вам легше переживати самому – Вам не здалося. Скоріш за все, Ви людина, яку не розуміють рідні і яка не вірить, що її зрозуміють інші. Будь-який психолог скаже, що треба налагоджувати контакт, багато говорити, пояснювати свої погляди, бажання. Але, це у випадку, якщо Ви до нього підете, в чому я відкрито сумніваюся. Я б не пішла. Мені самій цікаво «ковирятися» в собі, не хочу ділитися. Не здивуюсь, що наука вже дала цьому якусь закручену модну назву…. Мені все одно, та і Вам, мабуть, теж. Хіба що, Ви так злякалися стати з часом соціопатом, що почнете всім виливати душу. Ми не ллємо каву просто так. Ми ставимо на стіл улюблену чашку. Так, саме улюблену, ту, в якій кава буде виглядати і пахнути по-особливому. Не виливайте душу в нікуди. Це ж Ви. Знайдіть того, в чиїх очах Ваша душа почуватиметься теж по-особливому, почуватиме, що її розуміють. Хай ця людина стане для Вас «улюбленою чашкою». Але не забувайте, це має бути взаємно. Стаючи для когось такою самою «чашкою», Ви отримуєте статус рідної людини, яка в змозі зрозуміти. Хай це буде не кровний «абонемент», але він зможе комусь допомогти.
ID:
495828
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.04.2014 23:26:11
© дата внесення змiн: 29.04.2014 23:26:11
автор: Руслана Лукаш
Вкажіть причину вашої скарги
|
