Завжди з тобою тінь моя,
Коли мене немає поруч.
Обтяжливо нудне життя
Вже душу стягує, як обруч
На бочці стягує клепки.
І, досвідом гірким навчений,
Я буду поряд назавжди:
І вдень, і в ніч, як кіт учений.
Чи встоїмо ми проти зла,
Чи хватить сил нести світило
Порядності в собі, добра?
Чи ще життя нас не навчило?
Бо інколи ганебність вся
У схов душі потайно лізе,
Німіють здиблені серця,
Зібрати хочеться валізи.
Триклятий вік, жорстокий вік,
Він душі наші роз’їдає,
І жінка це чи чоловік –
Всі балансують понад краєм.
