(із циклу "Дванадцять місяців")
Коли вербі шпаки цілують коси?
Коли буя пелюстя заметіль?
Коли, мов мед, лікують в полі роси?
А квіт та спів вселяють в серце біль?
Кого в садках очікує калина
В ночей хмільних іскристу синяву,
І спокій рве соната солов’їна,
Та „кумки” дмуть концерти на ставу?
То травень завітав у села наші,
Вквітчав обійстя, ниви і сади,
Дав корівчині і коняці паші –
І все зроста з роси, трави, води.
Він, характерник і мольфар забутий,
Русалок, мавок й німф привів сюди,
Співа в полях та воду в ріках крутить,
І у лісах заплутує сліди.
А вранці він з косою на леваді
Зустріти сонцеграї завітав –
І комашня, і птиці йому раді,
І перший вкіс м’яких, цілющих трав.
Він переплавну середу всім дітям,
Веснянки та гаївки приведе,
Плете вінки з духмяного суцвіття
Та солов’їне красне літо жде.