Путлер.
"Путлер" - це така дика тваринка, хоча багато споживачів помилково вважають, що "путлер", це різновид тістечка, чи пляцка. Така думка побутує через використання "путлера", як начинки для тіста, у місцях найбільшого поширення цього звіра - у східних регіонах країни. Там, пляцок з "путлером", зазвичай посипають перцем і вживають, як закуску. Від невмілого приготування страждають на розлади травлення і психіки. Але японці довели, що будь яку отрую можна довести до прийнятного для вживання стану.
Багато охочих хотіли б скуштувати "путлера" у натуральному виді, але ввагаються через його ніби-то отруйність. Дійсно. Попри поширенння ареалу цього звіра і на наші терени, "путлер" ще не став основою раціону пересічного кураїнця. У загалу прижилася ложна думка, що "путлєр" готується надто довго і обов"язково на газовій плиті, а це економічно не вигідно. Дійсно, недоварений, особливо застарілий "путлєр" тяжкостравний, може викликати розлади шлунку, отруєння, та навіть стати причиною каліцтва, або й смерті. Але ж в цьому і криється делікатесність "путлєра". Вправний повар уміло доведе блюдо до відповідного рівня безпечності.
Приготування будь якої дичини, як і "путлера" вимагає дотримання певних особливостей та термінів. Інакше фатальний результат не забариться.
Але почнемо з азів.
Спочатку "путлера" потрібно впіймати.
Для цього застосовують певні навички. Цей звір, хоча і невеликого розміру, але агресивний, підступний і непередбачуваний. Як і інші "путлероподібні", ззовні "путлер" скидається на дещо спотвореного природою тушканчика. Це наслідок його схещування та міграцій в верхівях Ками і Сури. Шерсть переважно світлого кольору, очі дрібнозернисті, округлі, лемуроподібні з прищуром, морда видовжена, ніс довгий, лапи короткі. При пересуванні свиноподібно перекочується справа-на-ліво, або зліва-на-право. Веде в основному відосіблений спосіб життя, хоча схильний до стадності. Полює стадно, харчується відосіблено. Гніздиться переважно у старих камяницях, хоча і на подобу бобра може влаштовувати лігвища з колод. Надає перевагу болотистим місцям, хащам, іноді вилазить, для прогрівання, на сонце. В гірській місцевості приживається незадовільно. Територію мітить характерним зловонним екстрактом, який відлякує більшість тварин в околицях його перебування. В харчуванні неперебірливий, перевагу надає молодій зелені, але не гребує ні рослинною, ні тваринною їжею, плотожерний. В останній час зафіксовані масові напади "путлера" на людей. Полює переважно під прикриттям ночі, із засідки. Схопивши здобич, довго висмоктує з неї кров. Запутуючи сліди, стягує недоїдки ближче до лігва.
У старі часи розмножувався діленням, та з часом прогресував до розмноження паруванням. Парується на нетривалий час.
Встановити місця переховування "путлера" можна не лише за запахом, екскрементами, що повсюдно, та залишками його харчування, які валяються поблизу, а й за характерними звуками, якими він спілкується з навколишнім середовищем. На перший погляд, ці звуки, що схожі на бзюнчання джмеля, не мають ніякого змісту, але дослідники давно встановили, що вони мають для оточуючих задурманюючий та гіпнотизуючий характер. Дану інформацію обовязково потрібно враховувати при полюванні на "путлера".
В яму, у капкан, на приманку "путлєр" іде неохоче. Часом ловиться дезорієнтований звуками самиці. Але основний спосіб його вилову - облавне полювання, або виманювання на живця прикрашеного чорно-червоною стрічкою. Охоче іде на шелест асигнацій та дзвін монети. Для вполювання згодиться будь-яка зброя та будь-який час доби. Немає необхідності в його раптовому умертвінні. Це не заєць і не олень, який при переслідуванні наповнюється сечовиною, через яку втрачається якість мяса. Навпаки, достатній термін переслідування є бажаним та необхідним, бо тоді "путлер" випочує отруйну підшкірну оливу і провітрюється.
Впійманий "путлер", на місці, обмивається від звичного для нього багна та обсмалюється. Шкірка легко здирається та в подальшому вичиняється, не дивлячись на затрати з її обробки, що значно перевищують її цінність. Вона успішно використовується в барабанній та взуттєвій промисловості, а також для вартісного оформлення історичних фоліантів. Кров та нутрощі не використовуються. Тому їх скормлюють собачкам, які допомагали загнати звіра. Хоча деякі мисливці категорично проти цього, вважаючи флячки "путлера" надто отруйними, рекомендують їх закопувати у віддалених болотистих місцях.
Випотрошену тушку "путлера" три дні вимочують у потоці з джерельною водою, бажано типу "боржомі" чи "поляна". Після цього близько тижня привялюють на сонці, підвісивши її за задні лапи у недосяжному для хижаків місці, на верхніх гілках дерева будь-якої породи, але краще смереки. Підвяленого та провітреного "путлера" четвертують та розрубують на дрібні куски і обсмажують.
Ніякої необхідності використовувати для цього саме газову плиту немає. Для обсмажування підійде і польське, і волинське і донецьке вугілля та будь-яка деревина. Особливо духмяним "путлер" виходить на дровах з гірської деревини. В особливо пустельних місцях згодиться для цього і паяльна лампа, але тоді мясо слід помістити у його шкуру.
В подальшому, напівфабрикат "путлера", використовують для різноманітних блюд та страв. Його мелять на фарш, відбивають, тушкують, солять та вудять.
Особливий рецепт "путлера" сьогодні рекомендують китайці, які призвичаїлися до його вживання напівсирим, тому значна частина східного ареалу "путлера" вже винищена. Там, він уже занесений у червоно-чорну книгу.
Через загрозу "путлера" місцевій фауні, значні обмеження на його розповсюдження вжиті на євроамериканських просторах.
Так, що шановні гурмани, не звужуйте свого харчового раціону. Учіться виловлювати та правильно готувати делікатес, доки ви самі не включені у його харчовий ланцюжок. Як говорив один відомий президент, "Краще бути отруєним ніж зїденим".
ID:
499743
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.05.2014 12:09:04
© дата внесення змiн: 17.09.2014 19:43:33
автор: Андрій Чернівець
Вкажіть причину вашої скарги
|