Я — вірш,
Який вирішив стати дощем.
Я, віриш,
Крізь вулиці терпко-знайомі,
Крізь щемкість
І втому
Все йтиму додому.
Я — вірш, який вирішив стати дощем.
Я – дощ за твоїм посірілим вікном
Завершую речення,
ще непочаті:
То крапка, то кома,
То ... і мовчання.
Я дощ за твоїм посивілим вікном.
Я — вітер, обірваний, мокрий, смішний
На кінчику дня, як на кінчику леза,
Я трошки тобі посміхнуся — і щезну,
Я — вітер…