вітерець дихне –
спроквола торкне
у світанку ліловому ску́пані колоски –
наче зелені косички,
дрібно сплетені,
бездоганні
і
дото́ркнуті колоски
пускають прозорі димки́,
як безтурботні дитячі смішки́,
чи осяя́нні думки…
спонтанні
нива житня
вольготно розкинулась горілиць –
квітує-грає,
неутримно пи́рскає
прита́єними смішками –
золотими пилка́ми
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого вмиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…
…ні,
виходить, іще не всі
ми докупи тут зібрані –
у житах
майнула русява чиясь голова -
Алкіон-птах?
...то Русалка бавиться польова:
у насназі творчої гри –
розторочує світло на кольори́,
на кольорові нитки́ –
розмаїті,
щоб вишивати воло́шки і маки
у молодому житі
…розсотує на муліне́
ма́мине
невидимі сонячні про́мені…
узріла мене,
осміхнулась мені –
так весело і лукаво!
за тим –
подалась у луги-береги
чесати гребенем золотим
некошені трави
…діадема тремтить над її чолом,
вогні́є у ко́сах –
безцінно-ро́со,
на зап`ястях* –
смарагди гойдаються на ланцюжках,
вся - у коштовних ша́тах-жита́х-шовка́х
боса
21.05.2014
*зап`ястя - тут прикраса, яку носять на руці; браслет
на ясно́му блакитному фоні
… зосереджений чорнобривець
рота стуленого умиває
пахучою лапкою на осонні
нива моя –
чорнобривець, жито і я…ВАш чорнорбривець, наче руде кошеня. Лагідно, тепло і затишно на Вашій ниві і така атмосфера розмови
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о, цей кіт-чорнобривець - як гарно, що ви його зауважили... чимось схожим видався на кота - мружився до сонечка якраз, коли його мій погляд випадковий зафіксував...
вдячна Вам, пані Окрилена
насичено свіжиим повітрям твір. Просто якесь занурення у розмаїття барв та почуттів! ніби пройшлась вишиванним казковим полем
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це враження від мого городу - там якраз жито цвіте - і надзвичайно цікаво так виходить - дивишся собі проз, а тоді помітиш - то тут, то там - від колоска якого - ніби подих прозорий дихне - ледь у повітрі вловимий... навіть нічого й не фіксує око - а так тільки - рух і повітрі чогось прозорого... дуже тонко, цікаво і красиво виходить... ну, я так - через дитячі "смішки" змогла якось висловити - як дітки бавляться і ніби приховують сміх. але не можуть його втримати у собі і "пирскають" приховувано сміхом коротеньким тим...
коли помітила я цю гру жита мого зором кутовим - і собі долучилася - торкнеш стеблину - а з колоска охоче так і війне тим туманцем пилку... яле коли без втручання - то романтичніше виходить, то я й перестала житозапиленням рукотворним бавитися - чекаю, коли вітер, чи метелик який випадково якого колоска гойдне... отак-то тут у мене жито цвіте...