(Слово до рабів, які вбивають українських патріотів)
Раби ці гідності не мають,
Своє плюндрують і псують,
За юдин срібник пропадають,
І душу, й тіло продають.
Раби з ганьбою відцурались
Від правди Матері-Землі,
Сусіду-ворогу віддали
І серце, й душу, й требухи.
Злякалися раби свободи –
Шляху до світлої мети,
Кривава путінська ідея
Їм прикипіла до душі.
Найбільш за все рабів лякає
Свобода, воля і добро,
Їм кров потрібна, сльози, горе -
Все, що несе країна-зло.
Рабам ніколи не змінитись,
Бо святості в душі нема,
Серцям для Бога не відкритись –
Нема любові там й добра.
Раби своє не цінували,
Все святе й світле продали,
Та іскри божої не взріли,
Вони ж не люди, а раби!