Так сумно й не хочеться жити,
Розумiю що марно прожив,
Та напевно мене не змiнити,
А по iншому нi хто не навчив.
Хтось скаже- що мало прожив,
А менi i цього достатньо,
Усi живуть не як я, зрозумiв,
Та всежтаки це крапля остання.
Так, я хочу померти,
I нiкого не звинувачую,
Слабкий та не стерпний,
В життi цiм нiчого не вбачую.
Кохав я здавна тебе,
I зараз не стримно кохаю,
Та нiколи не зрозумiеш мене,
За що i чому я вмираю.
