Ти ніби був там, але насправді тебе там не було
було приємно й лоскотно одночас.
Жуки літати десь у кутку -
туманило твоє обличчя.
Вона була десь дуже близько -
серцебиття шалене вбивче
Ти відчував все те, чого ніколи не було
це було дивно і водночас звично
Вона була кимсь неземним
Не мала рис свого обличчя
Але ти знав про неї все
Все те, що було вбивчим.
Ти так шалено не кохав
нічого і ніщо у цьому місці
І кожен раз відкривши віки
шукав ті риси
що не жили́ у цьому світі.
Хотів закінчити життя публічно
в надії все таки побачити її обличчя.
І хотів спати вічно
і зустрічати її кожен раз в новому місці
але вона була ніким й нічим у цьому світі
Лиш вигадкою всіх твоїх клітин.
Самотніх мрій покинутого міста.
2 червня
