З тих капищ зла пила дарма стара все сивина,
Та не спроста їсть «плоть Христа» мала – не новина.
По княжий стіл злетіло стріл – хутчіш жени коня!
Лети мов рись і не дивись – топчи бур’ян, жита.
Здійнявся дим – вогонь за ним, часу – уламок дня.
Не спи – жеврій, дружині всій кричи: «Тримай щита!..
По княжий стіл, великий стіл іде, він зрадив вас…
Брат гріє ніж: ”За всіх сильніш стократ він стане князь!”
Як зрадник брат, нема порад, бо кров у вас одна.
Перун, Сварог, новітній Бог хильнуть, та не вина».
З тих капищ зла пила дарма стара все сивина…
По княжий стіл злетіло стріл, а князь ще те не зна.
І славив рід, і пив в обід – за що?! Про тьму чеснот
Своїх братів послам гудів… Водив межи палат…
Та воїн мчить – біда за мить! Здолав пастки болот.
«Пустіть, ліси!» Гілки-списи, вага все більша лат.
«По княжий стіл, великий стіл іде, він зрадив вас…
Брат гріє ніж: “За всіх мудріш стократ він стане князь!”
Як зрадник брат, нема порад, бо кров у вас одна.
Перун, Сварог, новітній Бог хильнуть, та не вина».
Не Хорс – Дажбог! І вкрив Стрибог поля, м’якіші ніж
Небес блакить, тим, хто горить, кого нема вірніш.
Їх клятві вік був ще торік – той меч поїла ржа.
Та він не спить! Здалось на мить, нагнав зорю, зірки,
Та не нагнав… А хто був прав? І ніч уже чужа.
Самі плачі. Снують сичі, клики гострять вовки.
«По княжий стіл, великий стіл іде, він зрадив вас…
Брат гріє ніж: “За всіх славніш стократ він стане князь!”
Як зрадник брат, нема порад, бо кров у вас одна.
Перун, Сварог, новітній Бог хильнуть її до дна».
13 листопада 2006 р., 2021 р.
Сварог – слов'янський дух або бог вогню, бог-коваль, батько Дажбога – бога Сонця, на відміну від сина відсутній у пантеоні Володимира «Великого», вірогідно був здебільшого шанований до його встановлення (арабські джерела нерідко називають слов'ян «вогнепоклонниками»). Функції Сварога з часом перейшли до Перуна.
Перун – слов'янський бог грому й блискавки, покровитель війська й битв, умовно «той, хто б’є», найбільш шанований за князів Ігоря «Старого», Святослава «Хороброго» й Володимира «Великого» (верховний бог у пантеоні, встановленому останнім у Києві). Густинський літопис (XVII ст., віднайдений 1810 р., опублікований 1843 р.) згадує, що Перуна вшановували вічним вогнем, розпалюваним дубовим деревом, у той час як гасіння вогню каралося смертю. Культ Перуна також у значній мірі пов'язаний із жертвоприношеннями, які відбувалися поблизу великих священних дубів. Повість минулих літ (біля 1118 р., відомо декілька варіантів списків, опубліковано в 1767 р.) стверджує, що приносилися серед іншого й людські жертви.
Дажбог – слов'янський бог Сонця, буквально «дай бог», тобто бог-подавець, дарівник, нічною подобою якого є Хорс – бог Місяця, так би мовити боги-близнюки з пантеону Володимира «Великого».
Стрибог – слов'янський бог вітру, не виключено, що Стрибог також був свого роду богом війни, проте на відміну від Перуна він опікувався не грубою силою контактної зброї, а насамперед зброї інтелектуальної – силою стріл, так само сприймається дослідниками руйнівником, який нищив дари Дажбога, один з богів у пантеоні Володимира «Великого».
Започаткування Володимиром «Великим» 980 року єдиного для всієї Руської землі пантеону богів відповідно до встановлених на київському капищі ідолів-бовванів Перуна, Хорса-Дажбога, Стрибога, Семаргла й Мокоші ввижалася великому князю сильним кроком на шляху укріплення його княжої держави. У реальності ж запроваджена релігійною реформою уніфікація зустріла великий спротив, зокрема через виявлену таким чином зневагу до богів, шанованих одними племенами (Лада, Велес й ін.), з одночасним підкресленим піднесенням богів – покровителів правлячого роду.
Радикальним кроком у вирішенні релігійного питання стало запровадження відносно нової для русі й умовно рівновіддаленої від усіх владних сил релігії – християнства. Хрещення русі 988 року стало в деякій мірі кардинальним поворотом в історії Руської землі. Із ним на заміну групі князівських ідолів прийшов єдиний Бог, у той час як нові християнські обряди й образи завдяки доволі гнучкій церковній політиці зберегли велику кількість аутентичних поганських (язичницьких) елементів, у деяких випадках можна було навіть говорити про найпростішу, найбанальнішу підміну існуючого релігійного буття (образів, свят, обрядів) християнським відповідником. Так функції колись верховного бога Перуна передались християнським Іллі Громовержцю, архангелу Михаїлу, святому Георгію, функції інших богів знайшли відображення в інших відповідних християнських святих. Але були й ті, кому не сподобалась загальнообов’язковість нової-старої християнської релігії. Такі були й у князівській дружині, але частині з них як найманим іноземцям-варягам (варяги – умовно «ті, хто на мечі заприсяглися обороняти») ще деякий час удавалося користувалися певним імунітетом від офіційної християнської релігії князя та сповідувати ту віру, яка була їм до вподоби – насамперед войовничий культ Перуна-Тора.
Міжусобні війни за великий київський стіл – не тільки ознака пізнього періоду Руської землі, ознаменованого розпадом на фактично незалежні удільні князівства, що прийнято вважати негативним явищем в історії руської державності, але й механізм приходу до влади таких видатних діячів, як великі київські князі Володимир «Великий» чи Ярослав «Мудрий». Як бачимо, майбутні взірці державотворення зовсім не гребували вбивством навіть найближчих родичів, коли ті вставали на заваді здобуттю київського столу й наважувались обіймати його самі. Володимир «Великий», позашлюбний син великого князя київського Святослава «Хороброго», ще в якості новгородського князя перевершив у міжусобиці своїх братів – київських князів Олега та Ярополка, які в цей час саме чубились між собою (Ярополк скинув Олега й силою зброї деякий час займав місце великого князя). Син Володимира Ярослав, також новгородський князь, до того князь ростовський, пішов війною на батька, аж «Великий» помер і його місце раптово зайняв Святополк. Тоді Ярослав скинув уже Святополка й затаврував цього вже колишнього великого князя київського підступним вбивцею власних братів – Бориса й Гліба, більше того, вписав Святополка в історію під прізвиськом «Окаянний» (за аналогією з біблійним Каїном), хоча за деякими джерелами, зокрема скандинавськими сагами, вбити братів міг і сам «Мудрий», остаточно зваливши провину на брата в історичних літописах. Ну і так далі.
Таким чином, історія зміни правителів Руської землі при детальному вивченні постає вишуканою чергою братовбивств заради бодай спроби посісти великий київський стіл, який давав право називатися найголовнішим із князів хоча б на деякий час. Природньо, що відсутність прийнятного всіма механізму спадковості титулу великого київського князя чи виборності відповідної посади згодом стала одним із головних факторів занепаду тодішньої руської державності.
Через княжі ворожнечі
Постають негожі речі, –
Брат бо брата дорікає:
«Те моє і це!» – гукає.
І взялись князі-владики
Про мале, як про велике,
Необачно розмовляти
І незгоду накликати.
В колотнечах тих негожих
Марнувався вік Даж-божих…
А погані без одбою
В Руську землю йшли війною.
Гей, далеко сокіл вдався,
Аж до моря домахався,
Птиць б’ючи!.. Князівській раті –
Ой, уже не воскресати...
Микола Федорович Чернявський (1868-1938 р.р.) – «Слово про похід Ігоря», 1894, Бахмут (подано в трохи зміненому вигляді, модифікованому для вільного цитування у творі).
Твір Чернявського є авторським перекладом оригінального руського літопису з умовно церковнослов’янської – офіційної писемної мови Руської землі. Умовна назва літопису через особливості такої писемної мови (відсутність позначення початку й кінця слова, розділових знаків, розрізнення великих і малих літер) також імовірно може бути прочитана як «Слово про похід і горе Ігоря, сина Святослава, онука Олега» (біля 1187 р., однак можливо існуючий колись рукопис, буцімто віднайдений у 1791 р., опублікований у Петербурзі в 1800 р., за офіційною версією згорів у московській пожежі 1812 р., до того ж списки рукопису й згадки про нього в інших джерелах невідомі, що з урахуванням інших погрішностей «Слова…» дозволяє деяким дослідникам сумніватися в його достовірності, а також сприймати його, як мінімум частково, особливо щодо «Плачу Ярославни» й деяких інших місць, в якості фальсифікації, яка належить руці висококваліфікованого спеціаліста кінця XVIII ст.).
Хоча запровадження в деякому розумінні імпортної «церковнослов’янської» мови й було спробою реформи, яка мала полегшити хоча б писемне спілкування розрізненим слов’янам під владою русі, а «церковнослов’янська», заснована на тодішньому болгарсько-македонсько-сербсько-хорватському корінні, була в цілому їм зрозуміла, проте не всі з них піддалися державному впливу й поспішили підмінити нею свої живі розмовні мови. Так через комплекс причин «церковнослов’янська» стала головним праобразом для сучасної російської (уважається, що слова церковнослов'янського походження в російській літературній мові складають більше половини всього словникового запасу), але на формування сучасної української та білоруської вона справила значно менший вплив, залишивши їм більше саме від тодішньої розмовної мови. Розмовні мови нерідко знаходили відбиток і в офіційній мові руських джерел у вигляді періодичних відступів від загальних правил, які досить точно дозволяють дослідникам указувати на походження автора відповідного твору або його частини.
Схема й акорди
З тих КА-пищ ЗЛА / пи-ЛА дар-МА / ста-РА / все си-ви-НА, Em H7 Am
!1 01 / 01 01 / 01 / !0 01
Та НЕ спро-СТА / їсть «ПЛОТЬ Хри-СТА» / ма-ЛА – / не но-ви-НА. C F Em
!! 01 / 11 01 / 01 / !0 10
По КНЯ-жий СТІЛ / зле-ТІ-ло СТРІЛ – / хут-ЧІШ / же-НИ ко-НЯ! E C F
!1 01 / 01 01 / 01 / 01 01
Ле-ТИ мов РИСЬ / і НЕ ди-ВИСЬ – / топ-ЧИ / бур’ЯН, жи-ТА. Em C Am
01 !1 / !! 01 / 01 / 01 01
Здій-НЯВ-ся ДИМ – / во-ГОНЬ за НИМ, / ча-СУ – / у-ЛА-мок ДНЯ. E C F
01 01 / 01 !! / 01 / 01 01
Не СПИ – жев-РІЙ, / дру-ЖИ-ні ВСІЙ / кри-ЧИ: / «Три-МАЙ щи-ТА!.. Em C Am
!1 01 / 01 01 / 01 / 01 01
По КНЯ-жий СТІЛ, / ве-ЛИ-кий СТІЛ / і-ДЕ, / він ЗРА-див ВАС… C G Am E7
!1 01 / 01 01 / 01 / !1 0!
Брат ГРІ-є НІЖ: / “За ВСІХ силь-НІШ / сто-КРАТ / він СТА-не КНЯЗЬ!” F Em Am E
11 01 / 01 01 / !! / !1 01
Як ЗРАД-ник БРАТ, / не-МА по-РАД, / бо КРОВ / у ВАС од-НА. Cm Hm Cm Hm
!1 01 / 01 01 / !1 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ, / та НЕ ви-НА. Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ…» Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01
З тих КА-пищ ЗЛА / пи-ЛА дар-МА / ста-РА / все си-ви-НА… Em H7 Am
!1 01 / 01 01 / 01 / !0 01
По КНЯ-жий СТІЛ / зле-ТІ-ло СТРІЛ, / а КНЯЗЬ / ще ТЕ не ЗНА. C F Em
!1 01 / 01 01 / !1 / !! !1
І СЛА-вив РІД, / і ПИВ в о-БІД – / за ЩО?! / Про ТЬМУ чес-НОТ E C F
!1 01 / !1 01 / !1 / !1 01
Сво-ЇХ бра-ТІВ / по-СЛАМ гу-ДІВ… / Во-ДИВ / ме-ЖИ па-ЛАТ… Em C Am
01 01 / 01 01 / !! / !1 01
Та ВО-їн МЧИТЬ – / бі-ДА за МИТЬ! / Здо-ЛАВ / паст-КИ бо-ЛОТ. E C F
!1 01 / 01 !1 / 01 / 01 01
«Пу-СТІТЬ, лі-СИ!» / Гіл-КИ-спи-СИ, / ва-ГА / все БІЛЬ-ша ЛАТ. Em C Am
01 01 / 01 01 / 01 / 01 01
«По КНЯ-жий СТІЛ, / ве-ЛИ-кий СТІЛ / і-ДЕ, / він ЗРА-див ВАС… C G Am E7
!1 01 / 01 01 / 01 / !1 0!
Брат ГРІ-є НІЖ: / “За ВСІХ муд-РІШ / сто-КРАТ / він СТА-не КНЯЗЬ!” F Em Am E
11 01 / 01 01 / !! / !1 01
Як ЗРАД-ник БРАТ, / не-МА по-РАД, / бо КРОВ / у ВАС од-НА. Cm Hm Cm Hm
!1 01 / 01 01 / !1 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ, / та НЕ ви-НА. Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ, / та НЕ ви-НА». Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01
Не ХОРС – Даж-БОГ! / І ВКРИВ Стри-БОГ / по-ЛЯ, / м’я-КІ-ші НІЖ Em H7 Am
01 01 / !1 01 / 01 / 01 0!
Не-БЕС бла-КИТЬ, / тим, ХТО го-РИТЬ, / ко-ГО / не-МА вір-НІШ. C F Em
01 01 / !! 01 / 01 / 01 01
Їх КЛЯТ-ві ВІК / був ЩЕ то-РІК – / той МЕЧ / по-Ї-ла РЖА. E C F
!1 01 / !! 01 / !1 / 01 01
Та ВІН не СПИТЬ! / Зда-ЛОСЬ на МИТЬ, / на-ГНАВ / зо-РЮ, зір-КИ, Em C Am
!! !1 / 01 01 / 01 / 01 01
Та НЕ на-ГНАВ… / А ХТО був ПРАВ? / І НІЧ / у-ЖЕ чу-ЖА. E C F
!! 01 / !! !1 / !1 / 01 01
Са-МІ пла-ЧІ. / Сну-ЮТЬ си-ЧІ, / кли-КИ / го-СТРЯТЬ вов-КИ. Em C Am
01 01 / 01 01 / 01/ 01 01
«По КНЯ-жий СТІЛ, / ве-ЛИ-кий СТІЛ / і-ДЕ, / він ЗРА-див ВАС… C G Am E7
!1 01 / 01 01 / 01 / !1 0!
Брат ГРІ-є НІЖ: / “За ВСІХ слав-НІШ / сто-КРАТ / він СТА-не КНЯЗЬ!” F Em Am E
11 01 / 01 01 / !! / !1 01
Як ЗРАД-ник БРАТ, / не-МА по-РАД, / бо КРОВ / у ВАС од-НА. Cm Hm Cm Hm
!1 01 / 01 01 / !1 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ, / ї-Ї до ДНА. Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01 / !! 01
Пе-РУН, Сва-РОГ, / но-ВІТ-ній БОГ / хиль-НУТЬ, / ї-Ї до ДНА». Dm Am E7 Am
01 01 / 01 01 / 01 / !! 01
Силабо-тонічна система:
римування тернарне
ААБ
ВВБ
ГГД
ЕЕЖ
ЗЗД
ІІЖ
ЙЙК
ЛЛК
ММН
ООН,
де рими
«А», «В», «Г», «Е», «З», «І», «Й», «Л», «М», «О»– 2-стопний ямб 01 з жіночим (повним) закінченням;
«Б», «Д», «Ж», «К», «Н» – 3-стопний ямб 01 з постійною цезурою після 1 стопи з жіночим (повним) закінченням.
ID:
505391
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.06.2014 21:27:44
© дата внесення змiн: 07.08.2022 10:23:20
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
