Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Лиш той повірив би мені… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лелека, 25.06.2014 - 17:20
Излом души, любви Нельзя терять себя и веру. Страданье "плата" за любовь Блажен кто счастлив был в любви И это жизненный наш путь и вера. Но всё проходит-пройдёт и это. Лелека. Максим Тарасівський, 23.06.2014 - 06:50
Оригінально. Питання вибору - по суті, бути чи не бути? - не отримало прямої відповіді, але відповідь, яка б вона не була, поставлена у залежність від особистості героя ("Лиш той повірив би мені, хто би цілком мене не знав"). На мою думку, це є людяна, гуманістична позиція, яка виходить з того, що людина здебільшого поступає не так, як правильно, не так, як корисно, не так, як бажається, а так, як вона може, а інакше вона просто не може. Це позбавляє вірш зайвого у літературі моралізаторства, від якого складно відкараскатися у питаннях вибору. П.С. Дякую за посилання на мій твір, мені це дуже приємно.
Вікторія Т. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за аналіз. Яке вже там моралізаторство--мені би хтось прочитав мораль!Хлопчик--незабутній. |
|
|