Світ спалюе нас дотла
А тебе хочеться покласти за рамку
Повісити над ліжком
У кожному е пітьма
Та лиш твоя світліша за ранок
За обріем сніжним
Тримаються за Нема
Коріннями дубів столітніх
А ти такий невагомий
Нехай за вікном зима
А ти все одно найбільш літній
Так само лише знайомий