Не знаю чи є,щось інше в житті,як тиша,яка дає про себе кричати,неподаючи голосу,тільки акустично бринить,наче засохший цебер.
Вона відкорковує куций і вселенський простір захопленням,байдужих,
страхом,який лізе холодом мжички і дістає скронь,після чого напрочуд
компенсує.Огортає закутки всього внутрішнього світу,вдавлює в тім"я,
яке згортається в зерня польового маку,якому байдуже де прорости.
Вона дріб"язком і слонячою ходою б"є в свідомість,змішуючи власні
коктелі з сонетів,шансонів,оперет і чаардашу.Альтуючи псалми,
вдивляється образами різних століть,проникає невидим прицілом
в півкулі невідомого того,що нам належить в фізичнім тілі.
Тиша...гарант творчості,яка фарбує сіре в семиколір,що поєднує
земне і небесне.Є ініціатором геніїв,художників,поетів,філософів...,але
найбільше, пронизує списом дипресії реального і ешофотує слабаків.
Тиша...подруга німоти,що зашморгує світ думок і в одночасі
розправляє їм крила до незвіданих злетів.Вона бар"єр мовчанню,натомість
говорить нутро,яке вслухається в шкиреберть розкидає слова,що летять
наче з гучномовця без заперечень.
Тиша...поїдає,як міль все,що зайве в її володінях.Перетишує
і перетрушує всі звуки життєдіяльності і відносить на розправу простору.
Тиша... постійний і незмінний слухач,який поділяє з нами стан Душі
і доносить її огонічними хвилями адресату.Невидима,тиха,але не глуха,поділяє наше життя і дає зрозуміти себе самого у співавторстві із сурогатом буденності.
Все вірно, та не кожен може бути в тиші! Я часто на служінні говорю про тишу, бо тільки в ній ми чуємо голос Бога. Дякую за мудрість!
Плискас Нина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,тому той хто відав себе служіню Господу,ізолював себе повністю від людей,в основному Святі....Я тишу люблю,я вмію її слухати,а вона мене.Дякую за розуміння