То ось яке ти чудернацьке,
На вигляд наче б то й просте,
Та вже з років моїх юнацьких
Складаю іспити на те,
Чи зможу, власне, підкорити
Твої бажання, силу й лють,
Щоб до останнього радіти,
Пізнавши хвиль чарівну суть!
Всі звинувачення зарання
Я відкидаю геть убік,
Бо вірю тільки у Кохання,
Неначе ліпших рим потік...
Хіба я ввів тебе в оману?
Давно ходжу у апогеї
Душі закоханого стану,
Та не шукаю привілеї
В суспільних ритмах «свій-не свій»...
Давно вже звик в щоденній праці
Не куштувати спілість мрій
Чи велич бездоганних грацій
Усіх думок, надій, подій,
Я - просто, щиро і відкрито
Саме обожнюю життя,
Бо тільки так я можу жити...
Й тебе кохати!
Певно я -
Складний і трохи недотепний,
І всі процеси на Землі
Були б невинні і коректні,
Неначе думи-кришталі,
Якби не сила поцілунка
Коріння істини знайти...
Є олівець,
Та є і гумка!
Хто з них сильніший?
Я? Чи ти!?
Не намагайся заважати,
Як бути, краще підкажи,
Куди думки подіти кляті
І як здолати віражі,
Що заміновані класично
Усім непотрібом буття?
А, може, тільки прагматично
І без краплинки каяття
Щодня людську долати спрагу,
Без прізвищ жодних та імен,
З облич здираючи наснагу
У колір зрадницьких знамен?
О, ні!
Давай я краще буду
Щоразу, мов мале дитя,
Щоб не торкатись твого бруду,
Лише поезія-життя?.
Таке мені ти не потрібне!
Усе й до дна,
Щоб біль відчув,
Поразки і знущання дрібні,
Ніде й ніколи не забув
Хто є і ким у світ з'явився,
В чім суть свята й душі протест...
Лишень тоді з тобою злився
В Коханні вічному на хрест!
10.07.2014
"...Давай я краще буду" - оці чотири слова... Тут можна змінювати акценти на кожне з них. І все одно в змісті проявиться цілий світ!
дуже правильні ваші слова - про ЖИТТЯ.