над го́ловами,
над лоба́ми спітні́лими,
над обличчями –
чорними-жовтими-білими,
у заду́шливому
ваго́нному штилі –
пливуть,
наза́вжди наповнені вітром
полотнища жовтувато-білі:
новенькі-нові,
пахнуть –
липові чи сосно-ві...
розтинає
упевнено порожнечу –
приховану ворожнечу –
ніс, майстерно обточений,
над байду́жими
головами чужи́ми –
погойдується корма́:
ані футів під кілем,
ні пасатів нема –
та
пливе ваго́ном кара́кка задумливо-мрійно –
каравельно... і санта-марійно...
гордо пливе і величаво –
чужу наслідує
волю, мрію і славу
...по дереву стальні різці
і вправних пальців
реміснича сила
соснові ці,
чи липові – зродила
надменні і виба́гливі вітрила...
«...купіть собі, пані, мрію –
каравелу «Санта Марію»...»
лукава...
наслідувана сла-ва...
з надутими
вітрилами із дерева
погойдується мрійно –
і караве́льно... і санта-марійно...
і ти:
ніяк не можеш зрозуміти,
що –
на парусах іти,
пливти,
летіти! –
це
насамперед – РАДІТИ,
ЛЮБИТИ –
ЖИТИ!
а не наслі́дувати...
заздрити
і ненавиді-ти
15.07.2014
...так "санта-марійно"...
дивне відчуття - коктейль з морських вражень з присмаком смутку чи що... якось так
але класно
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
у вагоні метро чоловік продавав вітрильника із свіжого дерева змайстрованого... "Санта Марія"... гарний вітрильник - але НЕ живий... не справжній.. симулякр мрії... Колумбової...
дякую Вам, Ляно - так "з присмаком смутку і ще чогось..."
відчуття легкого морського бризу, лише повторюваність слів "наслідування" додає реальності, гіркості...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
наслідування - це трагедія того, хто сам не вміє чи не хоче вміти сотворити себе з начал - за образом і подобою - СВО-Є-Ю
тому і ненависть до того, кого наслідує - бо копія зажди менша від оригіналу... і копія усвідомлює меншість свою, тільки причини знати не хоче - не ідеал обманув, а потреба наслідувати - замість, щоб СЕБЕ твори-ти...