Коли я після третьої склянки вп'янію. П'яна впаду тобі просто в обійми. Тихо притиснусь до твого серця і без жодних надмірностей застигну там, як воскова статуя. Я влізу в твоє серце, як порцелянова лялька, тремтітиму в твоїх обіймах і коли ти просто дивитимешся мені у вічі, не подарую тобі такого довгоочікуваного поцілунку.
Я влізу в твоє серце, як єдина істина леді і в ньому розчинюсь, як остання дешева повія. Я залишу в тобі великий слід себе, особливо на тих місцях тіла, де знаходиться серце і де тихо грілась моя голова.
Ти не скажеш нікому, про нашу зустріч. Ти мовчатимеш, про наших рук сплетіння та ти ніколи, милий, не забудеш, ніколи не відпустиш і не стреш свою пам'ять. Бо після моїх обіймів, солодшими будуть тільки обійми твоєї, ще не народженої, дитини.
І після зустрічі ти ще не раз згадуватимеш мій розмитий, п'яний погляд. Щоночі в сні повтором обійматимеш мою талію. Відчуєш, як розривається твоє серце, коли я власним тілом тихо притискаюсь до нього. Відчуєш, але більше ніколи так і не зможеш набратись сміливості та просто мені написати. Не зможеш покликати мене, просто погуляти.
І, може, якщо ти колись таки наважишся зробити хоч якись маленький крок мені на зустріч, я відповім тобі повною взаємністю. Я грітимусь у твоїй обіймах кожен вечір.