В душі натянута струна,
натянута до самого кінця.
так хочеться вдихнути, видихнути...Жаль
неможу. Засіла крепко, якась печаль.
Уже, здається, на краю, кінець...
не встигла я з коханим під вінець.
усе навкруг бурлить,
паморочиться в голові.
я ж можу довго ще любить,
та навкруги обличчя вже нові.
І страх, і паніка, і втрата...
Додому хочу, до мама й тата.
Хочу в дитинство безтурботне,
але ж воно безповоротне...
Живу чим є,
сьогодні так як вчора,
та ти не мрій - це не твоє,
мене укриє - свята Покрова.
