Тебе було небагато
Так небагато що діти
Не могли зазирнути
Тобі в обличчя
Й тому очі їх тяжкішали
Й котилися
Стомленими яблуками
Так трішки тебе оббігаючи
Так швидко від тебе віддаляючись
А пам'ятаєш ще ж не так і давно
Три коти назад
(Той що кольору моря осіннього
Жив найдовше)
Пам'ятаєш тоді
Твої вікна відчинялись назовні
А двері всередину
Й впускали загублені погляди
Й випускали їх вже віднайденими
Й саме тоді
Тебе ставало щоразу
Трішечки більше
