Нічка малює зірки на віконному склі,
Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
Ви зупиніться, прошу, за півкроку до смерті,
Люто розтяжки чигають уздовж бур"янів.
Стогнуть ракети і міни летять звідусіль,
Літо вистуджує кров у натруджених жилах.
Ангел - Хранитель розправить над вами хай крила,
Щоб кулі ворога не улучали у ціль.
Ще один день кулеметним вогнем відгримів,
Вітер обвіює мокру від поту чуприну.
Ви бережіть, козаки, і себе, і Вкраїну,
Ви поверніться живими до рідних домів.
21.07.2014 р.
Хай донесе ці слова невагомий ефір,
До командира, чи брата, чи батька, чи сина.
Ви збережіть, козаки, і себе, і Вкраїну,
Ви поверніться живими до рідних домів.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Никогда бы в голову не пришло, Наташа, что придется писать стихи на такую тему. Я до сих пор не понимаю такую нечеловеческую дикость. Война!!? в XXI веке!!? На Украине!!!!!!!???? между собой!!!!?? Свое правительство против своего народа!!!!!!??? Свеже "избранный" президент истребляет население. Во все концы гробы. Да не может Господь всех защитить от человеческой глупости и алчности.
Кошмарный сон на яву, и никак не проснуться.
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І мені, Сергію, ніколи не думалося, що зможу писати вірші на таку тему. Мені теж важко сприйняти нелюдську дикість, що втілена у слові "війна". Війна гидка у всіх своїх проявах, чи то буде громадянська, чи то буде війна між країнами, чи то буде гібридна війна. Бо війна - це лихо. Це кров і смерть! Так не повинно бути!
Стараюся максимально відійти від політики. Прагну у вірші передавати загальнолюдські цінності.
Думаю, що за свого сина, брата, чи батька, за тих, хто знаходиться в зоні бойових дій, так молиться кожна мати, кожна сестра чи дружина.