Нас слухають мудрі рослини.
Нас відчувають бордюри.
Ламають зневолені карми,
Ми в супереч їм мовимо мантри.
Холодні напої розкриють,
На-пів невідому науку,
Думки в незалежному тоні,
Тепло моє, дай мені руку.
Нас зав'язали полони,
Браслети на вилиту душу,
Й поставлять на осміх, на площі.
Нас як плітки, зайві люди.
Там ми здобудемо досвід.
Й зап'ємо вчорашню негоду,
І наша уява як космос,
Відпустить в мандруючий простір.
Відпустить нас, та наш заборгований розум.
