Землю і небо закутав молочним шарфом туман і сідав срібними краплинами на ще зелені листочки а потім, з плюскотом падав на землю. Ще не було бабиного літа,птахи ще не відлетіли до теплих країв. Осінь вже прийшла, та ще не поспішала одягати свої помаранчево - жовті шати. Вона цілий вересень проливала дощові сльози, ніби дуже сумувала за кимось, трохи полякала першими заморозками, а потім - схаменулася,згадавши, що вона - осінь-золота.
