В один із днів, труби які не гріли промовили запах,
Нудного повстання, вчорашнього чаю,
В якому вислів «ми друзі і будемо ними назавжди» покінчив з життям.
Так як це роблять оті кораблі, які жертви піратів.
І почався парад, плантації мух, фазенди комах,
Під світлі погрози солоних очей.
Можливо це і невидимий знак,
Коли заходять в кімнату валізи,
І кажуть давай зміни свою подружку ніжную подушку.
На ту іноземну холодну підлогу,
Там рани на ній її брали в облогу.
Вона бачила те чого інші ніколи не читали в книжках.
