Прославляю тебе, моя булочна,
Незрівнянна з крамницями іншими!
Ти стояла завжди центровулично,
Не описана жодними віршами,
Хоч ходили у тебе багато хто
Закупатись хлібами і булками
Покупців голодуючих натовпи
Середмістя кривими провулками.
Але їм би лиш шлунки наповнити,
За банкноти надбати калорії,
Нечуттєві дрібнесенькі хобіти,
Носії лише душ бутафорії.
Ти для них була лиш посередником
Вгамування потреби напхатися,
Тож мій меседж таким попередникам,
Щоб від тебе подалі трималися!
Ти красива і зовні й всередині,
І теплом, й ароматами сповнена,
Всі багатства твої не привезені,
О, бездонно моя одуховнена!
Лиш ввійти в тебе—вже задоволення!
А торкнутись батонів і булочок—
Неймовірне екстазонаповнення,
Піднебесної вежі підмурочок!
Твоє борошно вдало поліплене,
Досконало у печі запечене,
Особливим чимсь Богом наділене
Й булкоїдами не заперечене.
Я співаю тобі, моя булочна,
Свою оду між жрачними мавпами,
Ти аперитивно-закусочна
Недовипещена дифірамбами!
Але виражу віршем смішним тепер
Я свій подив твоєю принадою,
Аби погляд твій хоч на мить завмер,
Заслухаючися серенадою!
прекрасна ода! я б сказав навіть високоодуховнена, однак словосполучення "жрачними мавпами" трішки не вписується у всю структуру вірша, яка просякнута витонченою іронічністю! якось надто грубо звучить на тлі піднесеності усього вірша. Сподобалося! якби я був власником булочної, я б забезпечував вас за таку присвятку щоденно безкоштовно кількома свіжими булочками
Олівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за потенційні булочки, як голодна мавпочка 
!
