А стрілка враз обходить циферблат,
Сміється час і ділить наші душі,
Дійшов до серця, як жорстокий кат,
Якому люди всі й завжди байдужі.
І просто все, він розчерком пера
Малює нові долі на папері,
Якби ж душа, так щиро обира,
Знов не проймалась болем до артерій.
Не билась в клітці днів і сподівань,
Не забувала мрії і творіння,
Одна, тонка і невимовна, грань,
Ще гріють серце тихі сновидіння...
А час рахує дні календаря,
І поспішає світ розп’ясти зовсім,
Ти так далеко, та ще далі я,
В тобі - півнеба, а в мені - вся осінь.
