Слово - зброя, і віра, і пісня!
Слів багато, - і гарних, і різних,
Серед них є зі змістом святим:
"Україна", "земля", "ПОБРАТИМ".
Стало слово це рідним для мене, -
Кров змішалася наша у венах,
В одну віру злилися бажання,..
Звір таки відступив на світанні!
Ми не були знайомі з тобою,
І не я, ти зумів стать героєм!
Хоч ходили стежками одними,
Я не знала тебе, побратиме.
Не була я тоді на Майдані,
(І для мене нема виправдання!),
Під лавинами куль нищівними
Ти за мене стояв, побратиме!
Замість мене ти спав у наметах,
Йшов під струмінь води з водомету,
Замість мене повстав проти влади,
І кричав, і складав барикади!..
Зійшлись правда і зло у двобої,
І мене заступив ти собою
Від ворожої наглої кулі!..
Біль і крик!.. Ніби сон... Дні минулі...
Я прийшла, побратиме, до тебе,
Коли чистим від хмар стало небо,
Коли дзвони в серцях пролунали...
По очах я тебе упізнала...
Ти всміхався до мене із фото,
І лампадка горіла скорботно,
Серед сотні таких же героїв,
Що тоді не вернулися з бою,
Що полинули сотнею в небо...
І тепер я стою замість тебе!..
Проти зла і брехні, проти касти,
Проти влади, що здатна лиш красти,
За свободу, за щастя, за рівність,
За добро, за шляхетність, за гідність!..
Хай мій голос до тебе долине:
"Я не зраджу тебе, ПОБРАТИМЕ!"