Часу ще було занадто мало, щоб його не помічати,
а людей же - забагато, щоб із кимось довго говорити.
Тіло вміло липне до тіл, а душа в чиїсь все б'ється ґрати.
Зламана душа й роздерте тіло... так би мовити, вже квити.
Та не у душевних плямах і шкірних синцях було все діло,
А у тому, скільки б ти не доливав у полум'я води,
це життя, залите алкоголем, все одно б колись згоріло.
І йому до біса лінії долонь та шахові ходи.
До одного місця: через рік ти вмреш чи завтра, чи сьогодні,
в нього є свої хиткі догмати, правила й небесні карти,
а його щелепи смерті цокотять, немов завжди голодні...
Та скажу я вам від горя: жити без душі таки не варто...
Жити треба не для голого азарту.
11.09.2014
