Так, так, серед ляльок легше.
Ляльки не бувають жорстокими.
Вони лише маріонетки.
Лише інструмент.
(Шон Маклех, «Серед ляльок»)
Приходить час – лялкам міняють маску,
І в клопотах нагальних лялькарі
Новенькій масці гарну пишуть казку,
За ниточки всі б’ються нагорі.
Між лялькарів в цей час ідуть дебати,
І перемовин точаться слова:
Хто ляльку нову навчить танцювати,
Під чию дудку маска заспіва..
А що глядач? Він лише платить гроші
Та зирить на виставу лялькарів,
Бо танці ляльки ой такі ж хороші,
Бо віру в завтра має маски спів.
Щебече маска та будує плани,
До раю зве у новому житті
Та рве, мов Данко, «серце полум’яне»,
Щоб «бачити» дорогу у путі.
І кожна гра – то Мельпомени злети,
Де «світлеє майбутнє» на порі.
А глядачам розпродують білети
Хитрющі ненажери-лялькарі.
У залі напівморок, сцена світить,
І куриться солодкий фіміам,
Щоб глядачі раділи наче діти
У нові маски вдягнутим лялькам…
Блаженство! Щастя! Кожен день аншлаги!
Знов нагорі товстіють гаманці!
Ляльки працюють, лялькарям – розваги ,
Як публіка одурена в руці!