я шукав - ти пропадала.
йшла в поля, йшла в ліси.
там на волі, на просторі блукала,
говорила з Богом про свої гріхи.
просила всім добра і щастя,
просила любові й життя без мети,
така вона мрійлива та Настя,
що чорти рожевіють в її душі.
давай забудемо про ангелів і небо,
давай забудемо про традиції батьків.
давай все заново почнемо,
жити так, як досі ніхто не жив.
адже ми не з тієї планети,
і галактика наша не та,
ми інші, ми як атланти,
які поринули в небуття...