Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: Прощавай, літо! - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анна Берлинг, 24.09.2014 - 15:44
Може, ще баба принесе частинку літа. Чи скоріше дід з мішком снігу дочапа?
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поживемо - побачимо. То писалось кілька років тому... Тепер розуміємо, що люба погода – благо, коли мирно навкруг.Завжди радію Вашим візитам, на жаль, не частим. Lana P., 20.09.2014 - 18:49
від пори до порими чекаєм щось нове а роки біжать згори... так життя і промайне -прекрасний вірш! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ланочко! Спасибі, що навідуєтесь!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я обожнюю золоту осінь! Але не люблю те, що вона залишає потім. Не люблю холод, багнюку, боляче бачити оголені, ніби мертві дерева... це ще з дитинства, коли по багнюці, під дощем треба було йти 6 км в школу, а потім назад... невеселі спогади.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Сонечко, дякую! І я Вас люблю.
Відочка Вансель, 18.09.2014 - 23:03
Ну просто без слів!Тільки б я перший рядочок перекреслила.Бо я осінь чекаю весь рік!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сонечко, я дуже люблю ранню осінь! Не люблю пізнішу слякоть і холод.
fialka@, 18.09.2014 - 14:44
А я перший раз цього року осені чекала з нетерпінням!!! Та з Вами в літечко забажалось!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ранню осінь люблю, як літо. А те, що потім - брррррр! Завжди Вам рада! Владимир Зозуля, 18.09.2014 - 10:33
если честно не признал бы это стихотворение Вашим, стиль отличается от Вашего теперешнего, но может это и хорошо для разнообразия, творчеству нет пределов...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Честное слово, не украла! Моё! Володя, я - человек настроения. Вот такое оно было в тот момент - сожаление об уходящем лете. Да я все сезоны люблю по-своему, но мы не замечаем, как весна переходит в лето, радуемся, когда уходит зима и всегда грустим, когда уходит лето, потому что впереди - увядание (его мы ещё любим) и отмирание... а значит - грусть... Максим Тарасівський, 18.09.2014 - 10:21
Ще спека вдень турбує. Не до жартівЗ промінням сонячним. Вряди-годи Хмарини білі скупчаться на старті Над небокраєм. Хащі лободи Припали пилом. Сухо. Грім далекий Бентежить птаство. Вже кудись зовуть Серпневі ноти. Крилами лелеки Гортають небо і шукають путь. Сідає сонце. Впала прохолода На втому дня. Стрекоче у кущах Комаший хор... Готується природа Чарівно в когось вмерти на очах. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово написано! Якщо це Ваше, то прийміть мої аплодисменти! В різні моменти життя по-різному пишеться. Інколи, з захопленням описуєш навколишню красу, деколи - сам факт події, що торкнула душу, як в даному вірші. Ось такі були відчуття в той момент.Щиро рада, що завітали! Мені подобається Ваша проза, читаю з задоволенням! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завжди рада Вам, Улянко! Дякую!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У вас добра душа, Любонько! Ви всіх підтримуєте. Дякую!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цього року його мало хто відчув. Та вірш написаний в 2011 році. Тоді ще й в-ві сні не привидився б цей жах.
Наталя Данилюк, 17.09.2014 - 23:04
Таке світло-сумне прощання... Не хотілося відпускати, та що вдієш... Дуже мило!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аби ж то осінь несла мир, як би ми її чекали!!!
|
|
|