Ой, у полі... Ой, у полі
червона калина.
Не діждалась, не діждалась
милого дівчина...
Ой, у полі... Ой, у полі
час врожай збирати.
Не діждалась, не діждалась
свого сина мати...
Ой, у полі... Ой, у полі
грім гуде луною.
Не вернулись, не вернулись
козаченьки з бою...
Ой, у полі... Ой, у полі
дощі і тумани.
Не гояться, не гояться
смертельнії рани...
Ой, над полем... Ой, над полем
вОрони усюди.
Погубились, розгубились
у тім полі люди...
Ой, над полем... Ой, над полем
чорніються хмари.
Прилетіли, закружляли
ворожі примари...
Ой, у полі... Ой, у полі
трава багряніє.
Обірвались, обірвались
літа молодії...
Ой, у небі... Ой, у небі
янголи кружляють.
Світлі душі, чисті душі
з поля забирають...
Ой, то поле... Ой, то поле
України - Неньки.
Затуляють Землю свою
юні козаченьки...
Захиляють Землю свою
юні козаченьки....
22.09.14.
Блискуче!
Правда, передостанній рядок не зрозумів...
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую Вам, Юра... Я мала на увазі, що юні козаченьки захиляють або затуляють від " ворожих примар" рідну Землю, чи рідні простори України-Неньки. Заходьте ще до мене в гості...