Осінь...Шурхіт листя під ногами...
І жоржини з сумом відцвітають...
Свято...вчителів усі вітають...
Знову лину я в думках до мами...
Мамо люба! Нині- наше свято!
В нас з тобою вдячні діти-квіти...
Як же з цього щиро не радіти???
Та лиш в тиші змушена мовчати...
Бо твій образ- у душі і в серці...
Із берізки вітер лист зриває...
він в зажурі тихо опадає...
Ніжним спомином до мене повернеться...
Мама в сон прийде...Голубка сива...
Поцілує, пригорне до себе...
Боже! Я молитимусь до тебе...
Пам"ять вічна....Осінь...Так журливо...