давай відкинемо звичні назви старих місцевостей, нащо нам
звикати до чогось, окрім мінливості природних стихій?
я знаю: коли вогонь дожере останній сувій,
коли усі бази даних видаляться, то там,
всередині світу, залишаться згладжені камінці.
давай візьмемо глобус і намалюємо новий світ.
розпоремо бермудським трикутником вицвілу шкіру,
шукатимемо області, що не уразив вірус,
зробивши надріз по лініям багатосмугових доріг.
... а ще введемо закон "Заборони на сірий".
мене від нього нудить так, що годі й уявить.
стара прошивка нервової операційки зносилась вкрай,
я не витримую усіх цих психологічних напруг.
сучасні люди схожі на вишколених папуг —
на все їм потрібна інструкція, мануал чи хоча б гайд,
без інформації вони немов Ференц Ліст без рук
чи радше Бонні без Клайда.
скажи... ні, хоча б уяви це можливим — так давній сон
стає відчутним, втілившись у ефект дежавю:
ти йдеш і кожне боже створіння тобі б`є поклон,
в якому читається "я тобі вірю. я тебе майже люблю."
