ви розбурхали полум’я
все танцюючи колами
з ноти до
і над сонні над голови
усміхався неголений
гострий дощ
а над полум’ям глипало
те що літо ще випалить
не ходи
не ходи туди – липко там
не ходи, он, запилені
вже сліди
а ви йшли і сміялися
пелюсками зів’ялими
падали
стільки вітру над вирвою
і хотілося вирватись -
не дали
небеса перемелються
небеса перевітряться
на сніги
і з останнього вірного
з вітру чорного виплетуть
береги
і у нашім незримому
назавжди середзимному
морі снів
буде падати з вічності
свічечками підсвічений
сивий сніг
а страхи ще не вилиті
і ще дати не вимиті
дітись де?
діти казки чекатимуть
але казка така-сяка
не прийдЕ
не спіймати, не виштовхать
осінь мишкою нишпорить
в закутках
ви вже скоро закінчите
і не буде ні жодного
вітряка
заспокоїться полум’я
доїдаючи коливо
з бруду площ
йтиме сірий, неголений
хворий на усю голову
вічний дощ
