Бере кермо… провладна осінь!
(Олекса Удайко)
Бере кермо провладна осінь,
А віжки краде злий сусіда,
Лиш листопад крокує босим :
В народі ж, бач, з’явились біди…
Він має сумку полотняну,
В десниці – посох з голяками,
В устах – промову полум’яну
Про правду кривджену віками.
З гілок зриває лист багряний –
Той лист народу зцілить рани,
Освітить шлях сепаратиста…
Крокує місяць невблаганно,
Стежина світиться іскриста –
А в кожнім кроці правда чиста.