Життя – це нерозгадана галактика,
Завуальований наземний космос.
Він весь у русі.
Весь із граней-клаптиків.
І кожен клаптик той – метаморфозний.
Жонглює час хвилинами й століттями,
А маг неперевершений – природа
Розцвічує усе і верховодить –
На власний смак влаштовує погоду:
Десь може вдарити,
А десь – жалітиме…
І виграє світ клаптиками-гранями.
Бува, що викладає з них картини,
Де шанобливо, світло, філігранно,
Та більше – із жагою покарання
Показує людину.
