Твій син…він так на тебе схожий,
Як ти усміхнений і з добрими очима,
Лише його ти обнімать так можеш…
Так ніжно і по щирому красиво..
Дружина вірно ввечері чекає…
Для неї ж це сім’я найголовніше
Насилу ледве поглядом всміхаєшся
І розумієш, що не варто більше…
А син щось далі весело щебече..
Вона не відпускає із обіймів...
Хай так усе залишиться…так легше…
Аніж серця розбиті занімілі….
Попереду червоне світло, вибач -
Я перейти дорогу не зумію…
Все надто ризиковано, не сила…
Не хочу і не зможу…не посмію
