Листя жовкне й опадає,
І нам з тобою нагадає,
Що не усе буває вічно,
Хоча в це вірити незвично.
Спочатку воно золотаве,
Або багряне і яскраве.
З ним вітер бавиться, ласкає,
Та все ж потроху обриває.
Така й на нас чекала доля,
Обтріпала листя кволе.
Зима прийшла і мимоволі
Роз’єднала наші долі.
Але весна мене з тобою
Взяла, зігріла теплотою.
І нагадала, що в житті
Бувають теплі й хмурі дні.
Й опавши, листя не вмирає,
Воно лиш осені чекає.
Всьому у світі є свій час
Й наша пора прийде знову до нас.
07.10.06
