…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні…
обличчя у всіх – благородні:
серйозні,
а у поде́котрих – сонячно-щиро усміхнені
чолові́ки-батьки-брати-сини…
недавно іще в миру́ трудилися,
училися,
кохались-любились-женилися…
і от вони
стали – воїни,
кша́трії… вої –
кіборги, ду́хи війни…
Герої!
славних прадідів
із Великих Могил емана́ції –
вос-кре́шений Дух Нації
…а учора ще пліснява,
зафутля́рено-пі́снява,
їх обзивала манку́ртами,
на рідній землі – чужаками,
безба́тченками-рабами,
поколіннями,
навіки захряслими у байдужій прострації…
перед
вос-кре́шеним Духом Нації
чи не пора прийти
із покая́ним словом
і публічно по́милку визнати
за друковані сто́си хули́ ?
тепер – соколи і орли…
буй-тури, леви…
ви
пристосуватися
до подій умієте –
уже славу їм пієте…
кайтеся!
зізнавайтеся,
що ніхто з вас не був прови́дцем,
а крикливими півнями істери́чили,
гралися-римувалися, розкидали слівцем,
у гордині своїй задава́лися,
що керуєте Сонцем:
Сонце ж без півня знає,
коли Пора настає
і Сонце
сходити має…
де ви нині –
крикливі півні,
із обтушко́ваних піделітних сараїв?
хто знає…
чи реальність наша умовна,
чи глухота-сліпота ваша повна,
метафізично-духовна…
глашатайство – тільки кредо,
показна, розхожа мрія –
чи мімікрія?
чи кров неприборкана, бунтівна,
вимагає жертви від інших вона?
кличе-зове
до пролиття крові –
як виправдання,
ра́ціо-наліза́ція
серцем нездібності до Любові…
…Світла Воїни –
на щастя, вони
як і тоді вас не чули,
так і зараз ви їм не треба:
за ними – Душа України,
над ними – одкрите Небо…
…повсідалися рясно хлопці,
як горобці
на калині, –
на бойовій броні́…
сонячно-щиро усміхнені –
обличчя у всіх – благородні…
відкриті
діти…
бійці
ізвідкись
у прорізь бійниці
смерть чатує щомиті:
чоловіки-батьки-брати-сини –
кшатрії-воїни…
пацани…
…і ті, хто прийдуть додому –
ніколи не вернуться
із війни…
…усвідомлення місії,
родові́дні рації,
незборимість
Духу Нації
20.11.2014
*еманація - витікання, випромінювання, виділення чого-небудь звідкись.
*пацан-. те саме, що хлопчак
*рація – тут: розумна підстава, обґрунтування чого-небудь.
Всі вони - гідні нащадки наших славних пращурів, справжні герої і воїни добра! Ми зобов'язані їм своїми життями, бо якби не їхня відвага, ця нечисть ринула б, наче короста, якщо не по всій території України, то по значній її більшості... Вічна слава загиблим і Боже благословення живим! Сильний вірш!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так - вони гідні нащадки славних пращурів... і ми - також... просто, кожен велик у своїй чесній ролі... усі ми зараз "посміхаємося в обличчя смерті - і вона посміхаєть у відповідь нам..." життя довело правоту і неправоту позицій "довоєнних" - але справа в тому, що це момент для "півнів", яким здавалося, що це вони будять Сонце, зрозуміти себе - себе оцінити, бо вони мають схильність оцінювати тільки інших, претензійно оцінювати...
нашу істинну любов і вдячність до хлопців, воїнів, які зараз ризикують життями в боях - ми виявимо (чи не виявимо) - коли вони повернуться у мирне життя і важко їм буде себе знайти, пристосувати - чи вистачить у нас душевності і турботи для них тоді - таких, які будуть довго ще, якщо не завжди - залишатися "на війні" - маю на увазі посттравматичний синдром... той, хто був на війні - ніколи (за найменшими винятками) не може уже з нею розпрощатися (психічно, психологічно, внутрішньо...) сподіваюся, що ми віддамо їм не тільки почесті, а й любов справжню сердечну - терпимість у тому числі...
дякую Вам, Наталю, за гарний відгук Ваш і привід поділитися турботами моїми про героїв наших - уже на майбутнє... у цього вірша є кілька конкретних адресатів - у тій частині, де звучить заклик "каятися" за "стоси хули"... скажу Вам відверто - ті, до когго я звертаюся конкретно - вони мене давно уже не читають, тому цей вірш, власне, можна назвати безадресним... ну, він не націлений на когось конкретно, а тільки на явище...
впевнена, що Ви мене розумієте... і вдячна Вам на тому...
у цього вірша є кілька конкретних адресатів - у тій частині, де звучить заклик "каятися" за "стоси хули"... скажу Вам відверто - ті, до когго я звертаюся конкретно - вони мене давно уже не читають, тому цей вірш, власне, можна назвати безадресним... ну, він не націлений на когось конкретно, а тільки на явище...
