Нові весняні ріки, змочили береги.
Змочили ноги, та узявши трішки теплоти.
Із них та взагалі із тих хто їх спустив туди,
В холодні ріки, майже крижані.
Вже збільшилось число активних,
Хто із природою на «ти».
Сиділи вони на земельному човні,
Як ніби квіти, молоді, чужі на цій землі.
А то все люди, розцвіли після зими
Ще у лахмітті, в різнокольоровому вбрані.
Але це скоро все пройде.
Коли доповнять дотиком усе, що навкруги живе.
Дотик тіла до води, та до майбутньої трави.
Яка бажає висоти, щоб путати людей в собі.
Дотик зла чи доброти, дотик шкіряних клітин.
Весна чекає ніжної біди.
