Я до тебе кричатиму римами,
Я тебе покалічу катренами,
Твої пальці, розніжені спинами,
Замертвіють назавжди гангренами.
Я зламаю тебе крізь алюзії,
Сентиментом тебе катуватиму.
Ти пізнаєш жахіття кантузії -
Розірвусь біля тебе гранатою.
Перев'яжу зап'ястя верлібрами,
Переріжу горлянку апострофом.
Ти зітреш з мене хтивість калібрами,
І тебе знов зрічуться апостоли.
Я твій німб поховаю під вишнями,
Цвіт їх взір твій позбавить забарвлення.
Ти благатимеш поміч Всевишнього,
Як благають бійці під лікарнями.
Ти зомлієш від любощів зітканих
Із епох, Люцифером змордованих.
Всесвіт твій задихнеться під кліткою,
Пам'ять твою від нині сплюндровано.
Я повільно із тебе зніматиму
Білосніжні одежі посвячені.
Раз не доля до болю кохати нам -
Нас обох буде солодко страчено.