До нашого двору
Бузьки прилетіли,
В гніздо опустились,
Що на стовпі звили.
Стали вони клекотати,
Де були розповідати
І радіти без упину,
Що вернулись в Україну.
Кіт на сонечку лежав.
Він у бузька запитав:
«Ти у світ літав далеко
Де ж найкраще є, лелеко?»
Тихо птах відповідає:
«Краю кращого не має.
Лиш у рідній стороні
Любо й весело мені.
Все навкруг тут зеленіше,
Тут і сонечко тепліше,
Голубіша річка в’ється,
Серцю мила мова ллється.
Тільки тут луки барвисті
Й трави ніжно-шовковисті
Душу смутку позбавляють,
Яскравіше зорі сяють…
Я багато де бував
На чужині зимував.
Та нема краще країни
Від нашої України.»