В Єгорчика є власні літаки.
Машин всіляких навіть не злічити.
Літає, їздить. Може й вас навчити
І, звісно ж, покатає залюбки.
І не біда, що цей колісний парк
Єгорчиними губками диркоче.
Зате він сам розкручує, клепа.
Коротше – ремонтує все, що хоче.
Дивлюсь на внука й іграшки свої
Вилущую зі спогадів батистових.
Чим бавились маленькі плаксії
У пору повоєнного дитинства?
Купованого в мене не було –
Єдина лялька в платтячку з обрізків.
Мостила в кукурудзі їй житло,
А качанам плела рожеві кіски.
Вишукувала в яблуні чудес,
Що крізь вікно дивилася у хату.
Та потухав до всього інтерес,
Як дарувала Мурка кошеняток.
У холод ними гралась на печі,
А влітку пригортала на горищі –
Таких м’якеньких, теплих, незахищених,
Зворушливих, манюніх кудлачів!..
У серці давні радощі бринять.
І раптом бачу – світиться Єгорчик.
У ньому, як в машинці, теж – моторчик,
А в рученятах диво – кошеня!
