" Не знаю і не буду стверджувати, чи є насправді душа..." - Є!
Ви лишень на початку шляху, і справа не у ваших роках, а у ступені пізнання своєї сутності. Людина завжди намагається спершу зрозуміти інших, зрозуміти світ, бо так вона пізнає саму себе на рівні підсвідомості. Ті почуття про які ви написали, це ваше бажання зрозуміти власну сутність, розібратися у питанні для чого ви живете, що вами керує, чого ви хочте досягнути у житті, що варте зусиль. Ви поки не можете знайти однозначну відповідь на ці складні запитання, як і більшіть інших людей. Ваша різниця з іншими у тому, що ви хочте спершу зрозуміти шлях, а потім іти, а більшість обирає іти, а потім розбиратись походу діла. Та цей шлях не для вас. Ви відчуваєте самотніть, бо не знаходите таких самих шукачів у свому оточені. Ви знайшли відраду у тиші і спокої, та це омана,бо вами керує бажання пізнання, яке всередені вас, не зовні, а у середені. Ви не перший на цьому шляху і не останній. Не варто шукати відвертості від інших, бо це зайве, це нічого вам не дасть, варто шукати власної відвертості самому собі. Треба пізнати, що спонукає вас до дій, які почутя. Які почуття ведуть вас до світла, а які до темряви. Це і є пізнання душі. Коли ви пізнаєте і навчитесь відокремлювати почуття одне від одного, тереба зробити вибір які залишити, а яких зректись назавжди. Ось це і є справжній труд вашого життя. Від вас залежить, що ви виберете. Це якщо коротко про головне, але це лишень контур, а наповнення більш складне і незрозуміле.
Що до тиші, то ось моя відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406414
Бажаю успішу у вашій справі. Щасти.
