ополо́нка,
бездонна ко́панка ночі
усеядно ковтає
предмети-речі –
охоче
і не жуючи́,
не смакуючи...
тане
кожної форми «азм є…» –
зника-є
у неоглядних просторах Великої Порожнечі:
площи́ни, лінії, матеріальні суті,
барви і кольори́ – світла позбу́ті,
втрачають себе у темній безвісті…
занурюються
і зливаються воєдино
книжки́ і полиці,
ша́фи, крісла, столи, стіни,
сирі дрова і холодні каміни,
тюлі-гардини,
вазони-герані
разом із підвіконнями,
лежа́нки з людьми́:
усьо́го стираються,
розмивають ме́жі і грані…
і тіла мого,
що спить, умостилося на старому дивані…
«Я» ж моє – є,
у безтілесному сні
неоддалік витає…
розмивання формальне –
матеріальне своє
відсторонено спостерігає
ніч і незбагненні справи її –
аналогії
існування Матерії:
Велике Усе у неосвітленім стані –
у потенції*,
у вічному Споко-ї…
Дух і Матерія…
Світло-Пітьма:
де Світло відсутнє – Життя нема…
проте – існування є…
коли Світанку пора настає –
і Світло у Темряву проникає
Усе однаходить себе, пригадує,
відновлює,
із Небуття постає…
із розмитості форм-кольорі́в
себе висо́тує…
от і моє,
на дивані забуте, проснулося тіло,
і першим тривожним ділом
воно –
уп`ялося погдядом у вікно:
просочується
світло перше бліде́ –
слава Богу за День, що знову бу́де…
барви, лінії, форми –
інди-відуа́льна
детальна земна Краса
воскреса
готуйся, Ноче,
іде твій Розмай-Коса…
10.12.2014
*у (в) потенції — в прихованому стані, не дістаючи зовнішнього вияву, застосування, втілення в життя і т. ін.
розмай-коса, чол., - брат нареченої, який розплітає їй косу.
Філософія...цікаво читати.Дійсно:"...де Світло відсутнє - Життя нема".Хоч на дні Марианської западини,де немає світла, і існують,якісь форми життя,але я розумію,що йдеться про дещо інше Світло,а не в прямому розумінні...І це приваблює.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, філософія... і тут тільки аналогія ночі, у якій всі форми зникають але не пропадають, але існують у потенції (ну, таку ілюзію влаштовує наш зір, у крайньому разі) із Великим Все (помилково називають великим ніщо), тобто - з Матерією... А світло - аналог Духу (Ідеї) - такі аналогії виникли у результаті споглядання дуже-дуже ранніх світанків - буквально перших його намірів статися... якось само-собою прокидаюся, як тільки повертається світло - така залежність, приємна - кожен День я зустрічаю тихенькою радістю спросоння - "о... уже починає світати..." - отак приблизно... от і все
дякую Вам, пане Михайле я розумію, що такі теми - на любителя, але мені це цікаво... і я рада Вам